Люди, які постраждали внаслідок війни (ветерани, цивільні з бойових територій, люди з ПТСР чи травмами), можуть мати підвищену чутливість до певних тем, звуків чи дотиків. Спілкування має бути обережним, нейтральним і неінвазивним.
✅Основні принципи взаємодії:
Не ставте особистих запитань
Не питайте: «Що з вами сталося?» або «Ви були на фронті?» Уникайте будь-яких питань про травми, досвід війни, втрати чи службу, якщо людина сама цього не ініціює.
Завжди давайте вибір
Наприклад: «Ми можемо пройти сюди або залишитись тут. Як вам зручніше?» Це дає людині контроль — важливий для тих, хто пережив травму.
Уникайте гучних команд, несподіваних дотиків, нав’язливості
Люди з бойовим або травматичним досвідом можуть реагувати гостро на раптові звуки, дотики чи вторгнення в особистий простір.
Говоріть нейтрально, без оцінок, без жалю
Не використовуйте: «Вам, мабуть, дуже важко», «Бідні ви» — це знецінює досвід і створює бар’єр.
Повага — завжди перше
Звертайтесь на «ви», спокійно, без поспіху. Якщо людина відмовляється від контакту — поважайте це. ✅ Рекомендується:
Провести короткий інструктаж або тренінг для персоналу із залученням ветерана/ветеранки або фахівця з травмоінформованого підходу.
